Ось ми уже і п'ятикласники. Велика школа, нові вчителі, багато нових цікавих вражень.. Але так і тягне нас до неї — нашої рідної, найулюбленішої Світлани Іванівни.
Здається, тільки вчора прийшли ми першоклашками до школи, де нас зустріла перша вчителька — Світлана Іванівна Адаменко. Немов Чарівниця з Країни Знань, взяла вона нас, маленьких дітей, за руки і повела у невідомий, але дуже захоплюючий і цікавий світ читання, письма, математики.
З першої хвилини Світлана Іванівна оточила нас своєю турботою і любов'ю, і потягнулись ми до неї, як до рідної неньки. Ми всі для неї були — найкращі, найрозумніші. Світлана Іванівна щиро раділа нашим успіхам і дуже засмучувалась нашими невдачами.
Вона навчила нас мислити, бути впевненими, самостійними. Але головне, на що завжди спрямовувала нас Світлана Іванівна, щоб ми виросли чуйними, відвертими, щирими, добрими, гідними людьми.
А скільки цікавих зустрічей, свят, конкурсів, подорожей подарувала нам улюблена вчителька.
Це були незабутні години радощів, захоплення, пізнання невідомого й нового. І на все це у Світлани Іванівни завжди вистачало часу і терпіння.
Вона була і залишається для нас надзвичайною, дивовижною, уважною і такою рідною. Спасибі Вам велике за Вашу любов і турботу, за все, що Ви дали нам за чотири роки
Низький Вам уклін, дорога Світлано Іванівно!
Учні 5-Б класу
Немає коментарів:
Дописати коментар