Шкільне життя. Враження випускників

     Дорослі упевнено говорять, що шкільні роки – найкращі роки життя.
Батьки, переконують своїх дітей, що вони із усмішкою будуть пригадувати ці часи. І мені дуже хочеться погодитися із ними, адже, чим ближче ми підходимо до кінця, тим сильніше стає відчуття якоїсь невимовної туги та ностальгії.

     Я назавжди запам’ятаю свою рідну школу, адже всі найщасливіші події трапилися саме тут. Найкращі друзі, перший учитель, нова відповідальність… Усе це залишиться в моєму серці. Школа навчила мене цінувати підтримку інших людей, навчила поважати чужу працю. Саме тут я сміялася і плакала, раділа і сумувала. Разом з однокласниками брала участь у різних конкурсах, влаштовувала свята. А класний керівник стала нам, наче другою мамою, поруч з якою хочеться провести все життя.

     Шкільні роки назавжди залишаться в моїй пам’яті, і я ще не раз із любов’ю і глибокою пошаною буду звертатися до неї у своїх спогадах. 

Мельник Маргарита, 11-А клас 

________________________________________________ 

     

     Недарма говорять: «Школа – другий дім». Ми зростаємо в школі, набуваємо неоцінений досвід, учимося бути людьми. І лише на порозі у цікаве та складне самостійне життя розумієш, як багато тобі дала школа, який важлива ноша за плечима, який мудрий голос живе в тобі. І все це завдяки вчителям. Вони нам подарували свою мудрість, силу. Ці люди навчили нас мислити і розуміти, відчувати та допомагати. Хто ми без цього всього? Школа виховала нас , учителі допомогли розкрити таланти і тепер, гордо розкривши крила, ми можемо впевнено летіти у майбутнє.

Марія Назаренко, 11-А клас

________________________________________________

     Одинадцять років… Це доволі великий проміжок часу. Хоча. Напевно, для всіх нас вони промайнули дуже швидко. 

    Усе наше життя поділено на етапи: дитсадок – школа – університет – робота. І усі чіткі спогади дитинства розпочинаються саме зі школи. Пам’ятаю, як уперше прийшла до школи і як випускники одинадцятикласники вели нас, малих школярів, на перший урок. І як випускник, який супроводжував мене, трохи загубився зі мною між різними корпусами малої школи. Зараз, згадуючи, я думаю про те, що цьому хлопцю ж приблизно двадцять вісім років, і що, напевно, він і не згадує про школу. Пам’ятаю, як ми перейшли у старшу школу. Було так багато кабінетів і вчителів, а ми були такими маленькими…

     Пам’ятаю, як складали свої перші іспити у дев’ятому класі, і як усі хвилювалися. І як уже тепер у одинадцятому класі, думаючи про це все, ти розумієш, що тут, у школі, промайнуло твоє дитинство…

Собко Крістіна, 11-А клас.

________________________________________________  

   Ще недавно я прийшов у цю школу. Можна сказати, що тут провів свої останні шкільні роки. Прийшов час і мені прощатися зі шкільними буднями. Настала пора зробити наступний крок - крок у доросле життя.. Проте що залишається позаду? Не дивлячись на те, що не так уже й багато часу я провів тут, можу сказати, що спогадів про школу залишається чимало!
  По-перше, дружня атмосфера, що панує у школі: я швидко зміг потоваришувати з однокласниками, знайти нових друзів. По – друге, школа стала частиною мого життя.
    І зараз, коли все це майже позаду, я хотів би подякувати всім учителям, шкільному персоналу, всім, хто піклувався про те, щоб кожен випускник одержав гідну освіту і впевнено зміг зробити крок у доросле життя.

Клиновський Денис, 11-А клас

________________________________________________ 

    Особисто я хочу висловити вдячність вчителю інформатики Плаксіну А.Л, який за сумісництвом є керівником шкільного клубу з гри «Що? Де? Коли?»

    Ігри насичували наше шкільне життя, додавали нам знань та дарували радісні емоції.

    Саме завдяки зусиллям Андрія Леонідовича ми досягали успіхів, неодноразово стаючи переможцями.

    Я вдячна Вам за проведення шкільних чемпіонатів, які були суто Вашою ініціативою. Я вважаю однією з переваг нашої школи те, що у ній приділяють увагу не лише навчанню, а й всебічному розвитку нас як особистостей.

Дерев’янко Аліна, 11-А клас

________________________________________________ 

   

     Ми провели немало часу в школі і вона справді стала нам другою домівкою. Я ніколи не забуду перший дзвоник, коли батьки мене привели в перший клас. Я не забуду шкільні перерви, як ми бігали по коридорах. У моїй пам’яті назавжди залишиться перше зауваження в щоденнику. Я не забуду вчителів, які вчили нас не тільки своєму предмету, а й життю. Я завжди буду пам’ятати свого класного керівника, Наталія Юзефівна змушувала нас вчитись, та не через те, що це було їй потрібно, вона піклувалася про наше майбутнє. Часом вона переживає більше за наш вступ до ВУЗу, ніж ми. Я дуже вдячна їй за те, що вона була у нашому шкільному житті.

Войко Лілія, 11-А клас

________________________________________________ 

    Одинадцять років навчання у школі промайнули майже непомітно. І  ось настав той час, коли закінчується наше дитинство і  потрібно зробити один  з  найважливіших життєвих  кроків.

    Багато чого сталося за ці роки. Ми подорослішали, стали розумнішими. Кожен учитель вкладав у наш  розум щось цінне, повчальне  для  майбутнього життя. Мова не про планові уроки, а про той досвід, яким вони намагалися поділитися з нами.

     Я не можу розділяти своїх вчителів на  «хороших» і «поганих». Були і моменти радощів, і (без цього ніяк) образ. Та  всі вони  рідні  для мене люди. З ними  я зростала, вбираючи   життєві уроки. Кожен  учитель проявляв терпіння до нас,  співчуття, радів з нами. Вони-часточка нашої душі, незабутній момент нашої пам’яті та одні з «вихователів» нашої свідомості.

Мочалова Наталія 11-А  клас

________________________________________________ 

     У школі я провела свої найкращі роки. Крім навчання, ми могли брати участь у суспільному житті школи. Кожен учень міг розкрити своє вміння та талант, показати їх іншим. Шанобливе ставлення між учнями і вчителями полегшили навчання, а гарно продумані уроки, робили їх цікавішими. Мені подобається демократичний лад, що панує у нашій школі. Учні без вагань можуть звернутися за допомогою до працівників школи. 

     Для мене школа дійсно стала другою домівкою, тому що вчителі вкладають душу у свою роботу, допомагають краще зрозуміти доросле життя і зробити правильний вибір у майбутньому. 

     Мені дуже сподобались заходи, організовані у школі, особливо День здоров’я на Хортиці чи новорічні свята.

     Я з упевненістю можу сказати, що школа назавжди залишиться у моїй пам’яті.

Куценко Алла 11-А клас

________________________________________________