З нагоди 100-річчя початку Першої світової війни

Рубрика: «Цей день в історії» 

Ведучі рубрики: Верлинська О. учениця 9-А, 

Денисенко А.Л. учитель історії

     У статті «Постріл, який змінив історію» ми ознайомили вас з подією, що стала приводом для початку Першої світової війни. А що сталося далі???

    Убивство ерцгерцога Франца Фердинанда Австро-Угорщина використала як привід, щоб зайнятися сербським питанням; Німеччина підтримала її дії.

     23 липня 1914 р. був виставлений ультиматум Сербії з вимогами, настільки радикальними, що він був відкинутий. Серби, спираючись на підтримку Росії, розпочали мобілізацію. 

     28 липня Австро-Угорщина оголосила війну. Спочатку Росія планувала часткову мобілізацію, спрямовану на австрійський кордон. 31 липня, після того, як російський Генеральний Штаб повідомив царю, що часткова мобілізація неможлива з точки зору логістики, розпочалася повна мобілізація. Таким чином, 1 серпня 1914 р. німці оголосили війну Росії і через два дні — Франції. Потім Німеччина порушила нейтралітет Бельгії своєю атакою через неї на Париж, що призвело до вступу у війну Британської імперії. Після цього п'ять із шести європейських Великих держав перебували в найбільшому континентальному європейському конфлікті.

   Основною причиною війни були військово-політичні та економічні протиріччя між державами двох військово-політичних блоків: Антанти (сформувався в 1904-1907 pp.; до його складу входили Росія, Велика Британія і Франція) та Троїстого союзу (сформувався в 1882 p.; до його складу входили Німеччина, Австро-Угорщина, Італія).

    Перша світова війна велася майже на десятку фронтів у різних куточках земної кулі. Однак головними фронтами були Західний, де німецькі війська вели бойові дії проти англійських, французьких і бельгійських військ, і Східний, де війська Росії протистояли об'єднаним силам австро-угорської та німецької армій.

    Основні характеристики Першої світової війни:

• тривалість - 1554 дня;
• число країн-учасниць – 38;
• число нейтральних держав – 17;
• кількість держав, на території яких проходили військові дії – 14;
• число населення країн-учасниць війни – 50 млн. осіб;
• число мобілізованих – 74 млн. чоловік;
• число загиблих – 10 млн. чоловік.

     У Німеччині генеральний план ведення війни був розроблений начальником генштабу А. фон Шліффеном і здобув назву план «блискавичної війни». Відповідно до нього після оголошення війни Франції та Росії, Німеччина повинна була розгромити їх по черзі. На початку воєнних дій планувалося завдати поразки Франції і знищити її армію за допомогою удару, завданого через Бельгію по Парижу, проривом оборони французьких військ на найменш захищених ділянках французько-бельгійського кордону. Потім планувалося сконцентрувати всі сили проти Росії й у взаємодії з австро-угорською армією розгромити її війська і домогтися капітуляції.

     На початку XX ст. українські землі були розділені між Російською та Австро-Угорською імперіями. До Російської імперії входило близько 80% українських земель. Українські землі у складі Росії входили в дев'ять губерній: Волинську, Подільську, Полтавську, Київську, Катеринославську, Херсонську, Харківську, Чернігівську і Таврійську (без Криму). Значна частина українців проживала за межами цих губерній - на Дону і на території Кубані. Змішаним було населення і прикордонних губерній - Курської, Воронезької, Гродненської, Мінської. Територія етнічних українських земель, захоплених Російською імперією, охоплювала 618 тис. км кв.

     До Австро-Угорської імперії після розпаду Королівства Польського відішли західні землі у складі Буковини, Галичини, Бессарабії з територією 72 тис. км кв.

     У роки Першої світової війни українські землі стали об'єктом територіальних домагань з боку воюючих блоків - Троїстого союзу й Антанти (в особі Росії).

    І Австро-Угорська, i Російська імперії прагнули використати війну для придушення національно-визвольного руху українського народу. A українці, розділені між двома імперіями, змушені були воювати один з одним: у російській армії нараховувалося близько 4 млн українців, а в австрійській - 300 тис.

    Ця війна, через свій позиційний характер, призвела до появи нових та розширення використання старих методів ведення бойових дій. До нових відносяться застосування танків та бойових отруйних речовин для прориву оборони. Значно збільшилося використання снайперів — стрільців з озброєнням, що дозволяло підвищити дальність та влучність.