Автор:София Кинбаз, главный редактор
Наш любий Тарасе…
Скільки скарбу ти нам залишив!
Твої рядки – це кристали алмазу
Не побоявся, таємниці своєї натури відкрив.
Тяжка його доля,
Повна смутку, страждань та неволі,
Та як притаманно герою,
Плив хвилею відважного настрою!
А в серці палає любов,
Яка пронизує і плоть, і кров,
Що по ниточці душевного пориву,
Висвітлює для поета зорю щасливу!
Знай … ти став справжнім батьком рідного слова,
Барвиста чітка твоя мова!!!
Чи згасне пам’ять про Кобзаря?
Ні! Вона вічна !
Як і вічна українська земля!
Немає коментарів:
Дописати коментар