Рубрика: "Школьная жизнь"
Джерело:блог 11-А класу
Доброго дня! Сьогодні хочу вам розповісти казкову історію,котра трапилась зі мною не так давно.
Цілих півтора роки я марила поїздкою до Ялти. «Чому?»-спитаєте. Там знаходиться моя улюблена сестричка з братиком,любі родичі,за якими я дуже скучила.
Я розумію,що така подорож це великий ризикований крок,адже всі чули про ситуацію на півострові,але незважаючи ні на які перешкоди ми все ж таки поїхали туди. Наша дорога була дуже складною та довгою. Цілих вісім годин чекали своєї черги на кордоні. А коли нарешті доїхали до Сімферополя,я не тямила себе від щастя. Кожного разу ми приїжджаємо у гості,нас привітно зустрічає рідня,одразу ж усі вирушаємо святкувати. Так сталося і цього разу,навіть незважаючи на те ,що на годиннику було пів на першу ночі.
Для мене ці чотири дні промайнули непомітно. Кожного разу нова історія-нова подорож. То поїхали лазити по схилах,то купались у Чорному морі,а це ж була уже середина вересня,лише уявіть собі! Незабутні враження залишив по собі аквапарк та зоопарк. Нереально круто!!!! Я була вражена красою природи навколо Воронцовського палацу.
Це,знаєте,щось неймовірне. Насправді описати усе те,що коїлось у мені тоді, неможливо. Якби хтось знав,як я не хотіла звідти їхати. Дорога назад була дуже довга та холодна!!! Коли ми приїхали, я відчула порожнечу,адже усе світле та тепле залишилось там.
На останок хочу сказати,що не варто через обставини покидати те,до чого серце лине. Якщо ти хочеш, то обов’язково знайдеш шлях до мрії. Треба пам’ятати, що ми-це одне ціле , ніяка відстань,ніякі перепони не розірвуть наш родинний зв'язок!
Немає коментарів:
Дописати коментар