Коли Весна синів народила, то довго мучилася над їхніми йменнями. Нарешті придумала два імені – Квітень і Травень. А один син, старший, без імені залишився. Ось одного разу пролітав він над лісом і побачив самотню березу .
- Добрий день, берізко ! Чом ти така сумна?
- Сумна я дуже, бо одна стою тут уже сім років. Низенька я дуже, тому птахи мене й не бачать. Ти – перший, з ким я привіталася.
З того часу щодня відвідував весняний місяць березу. Минали роки …