четверг, 23 октября 2014 г.

Підкорення Говерли

Автор: Плаксін А.Л., учитель інформатики

Краще гір можуть бути тільки гори, 
на яких ще не бував. 
(Володимир Висоцький)

    Подорож рідною землею – це не тільки відпочинок, а й своєрідне свято, як і відвідини найдорожчої людини, як гостювання в найближчих родичів. Це наша земля, й хочеться взяти на згадку все найприємніше, найбільш хвилююче.

    Споконвіку людей приваблювали гори – особливо екзотичний гуцульський регіон, його неповторна краса і розмаїття мистецьких витворів. У горах, здається, відступають усі проблем, з вами залишаються тільки простір і висота, вершини, що оповиті таємничими давніми легендами і переказами.

    Цього року й мені пощастило побачити неповторну красу гірських масивів, відчути безмежну радість і гордість за свій рідний край. 

    …Пригадується наш похід. Ми приїхали з туристичною групою на спортивну базу «Заросляк». Подолали «на колесах» цілих шість кілометрів підйому, попереду лишилось трохи більше чотирьох, але ж яких! Ось тут все й почалось…

     Більше години ми йдемо лісом. Чути, як жебонять джерела, несучи свою воду у річку Прут. Подекуди, де струмки повноводніші, доводиться переходити через саморобні місточки. Ось коли можна оцінити сповна, чим є для Карпат ліс!

    Стрімкі води, які стікають з гір, особливо в повінь, вимили коріння. На грунті утворилась дивна міцна сітка. Якби не це коріння, то йти, звичайно, було б значно важче, бо ноги грузли б або ковзали. Але коріння, скріплюючи грунт, оберігає схили від зсувів.А який чудовий мікроклімат дарує хвойний і листяний ліс! Повітря прохолодне, свіже й чисте-чисте….

     Перші хвилини подорожі були найважчими. Ми йшли без відпочинку приблизно 10 хвилин. А було таке враження, що - годину. Потім звикли до ритму групи, і йти стало легше. Усі йшли мовчки, мабуть, пригадуючи ту хвилину, коли спромоглись на підкорення! Адже шлях до мети був непростий, але такий омріяний! 

    І ось нарешті Говерла! Та ні… Це ще тільки Говерляна! І ще півшляху попереду! Ми починаємо сміятися, підбадьорювати та заспокоювати один одного. А наш провідник розповідає цікаві історії. Виявляється у давнину, щоб отримати дозвіл батьків на одруження, молодому гуцулу потрібно було винести на руках свою кохану наречену на самісіньку вершину Говерли! Лише тут, на Говерлі, ми змогли оцінити такий жарт! 

    Промайнув час швидко! Ми - на Говерлі! Стоїмо біля символа християнства і співаємо урочисто голосно щосили гімн нашій рідній Батьківщині! Переплетіння неймовірної краси краєвидів, бадьорого гірського повітря і гордості за Україну - такого виру почуттів та емоцій не забуду ніколи!Я відчув себе справжнім українцем, бо зміг підкорити таку спокійну і норовливу, далеку й, водночас, близьку по духу вершину славетної гори Говерли. Мені дуже поталанило, що я побачив цю красу! У той момент мріяв, щоб кожен українець відчув себе по-справжньому вільним і щасливим на верхів'ї України!

Пам'ятаю й я Карпати,
Була поїздка навесні.
І місто Рахів, річка Тиса
Часто приходять мені в сни.
Запала в душу і Яремча,
І Яблунівський перевал,
В Солотвино теж заїжджали,
Де центр Європи нас вітав.
Розповісти все не можливо
Це треба бачити, хоч раз.
Гуцульські хати, гір вершини,
Усе це полонило нас.
Якщо вам випаде нагода
Поїхати до гір Карпат,
Кидайте все, мерщій в дорогу,
Поїздка варта всіх затрат.
                                                 (автор невідомий)

Пропоную Вашій увазі фоторепортаж "Підкорення Говерли
"

 ...саме так - на Говерлу 12 км.


наша группа стрімко вирушила вперед


щойно вийшли з лісу і одразу перший відпочинок))


і знову угору, через перешкоди


 фото на пам'ять)

ми ще в гуморі)))


на горизонті Говерляна, а за нею - величезна Говерла


За легендою, щоб отримати дозвіл батьків на одруження, молодому гуцулу потрібно було винести на руках свою кохану наречену на вершину Говерли!)))
P.S  Як добре, що я вже одружений:))))



Місцями підйоми були досить складні. Не хотілось ні підіймати голови, ні озиратись назад!)))


Але неповторні краєвиди змушували підійматись все вище і вище!


Вершина на горизонті!!!


...НАРЕШТІ!!!,... неповторні відчуття! З одного боку - страшна втома, з іншого - величезне почуття радості, гордості, патріотизму!!!


 Гімн країни співали всі!


кожен подолав  цей шлях заради краси!




а Вам доводилося спостерігати за орлом з висоти орлиного польоту?

фото на пам'ять

 відчуття щастя!


майже над хмарами


на жаль, треба повертатися...



спускаючись ми дуже часто озирались назад!... А дехто тільки піднімався!



А ось і річка Прут, яка починає свій шлях з Говерли



На цьому все! До нових зустрічей!

Наостанок пропоную прочитати легенди про чарівну Говерлу:

Вічне кохання

     В одному селі жив хлопець, якого прозвали Прут. Якось запрацювався він у горах і вирішив не йти додому, а заночувати в лісі. Знайшов він собі високу струнку ялину й розташувався під нею. І приснився йому дивний сон - начебто прийшла до нього гарна дівчина, вся в зеленому. Дівчина гладила його по волоссях і співала пісню. Але тільки хлопець простягнув до неї руку, вона відразу зникла. Прокинувся він, а навколо нікого. Помітив тільки на гілці зелену стрічку. Запала дівчина йому в душу, і вирішив він її знайти. Наступним вечором він знову влаштувався під тією же ялиною, але не спав. Уже стемніло, і він побачив, як з-під землі з'явилася та дівчина й пішла прямо до того місця, де сховався Прут. Тільки підійшла вона до дерева, як хлопець вискочив й обійняв її. Він запитав, як її звуть. Вона спочатку злякано дивилася на нього, але потім посміхнулася й сказала: - Говерла. Після тієї ночі Прут уже майже не з'являвся будинку. Увесь час він проводив у горах. Вони покохали один одного. Однак Говерла була дочкою гірського царя, тому вона не могла спуститися з гір до людей. Як тільки батько довідався про її любов, він прокляв її. Не змогла вона далі жити без нього й стрибнула вниз із високого обриву. Відразу здійнявся страшний вітер, що руйнував усе на своєму шляху. Ранком знову засяяло сонце, і люди побачили, що на місці долини тепер з`явилася величезна гора. Довго шукав Прут Говерлу. Побіг він на гору й почув її голос. Не повернувся він більше до людей. І відтоді потекла вниз гірська річка, прокладаючи собі шлях між скелями. І прозвали люди річку Прутом, а гору Говерлою.

А от інше продовження цієї легенди …

     Покохав Прут Говерлу. Ця любов була щирою, радісною для обох. Але Говерла була Дочкою гірського царя і не могла, просто не мала права звичайного хлопця. Але любов не можна сховати від людських очей. Довідався про це Цар. Заборонив Говерлі виходити на побачення до Пруту. Але сила любові була вище заборони батька й Говерла тайкома втекла в гори до Пруту. Але довідався про це Цар, розгнівався й сховав Говерлу. Ранком прокинулися люди й побачили серед гір нову вершину, вкриту снігом, начебто білою шапкою. Це була Говерла, що батько, завдяки чарам, перетворив у гірську вершину. Довго шукав Прут Говерлу, зустрів у горах старого діда. Той сказав йому: "Якщо хочеш бачитися з Говерлою, то потрібно йти на схід на вершину гори й гірська вершина знову стане твоєю коханою". І пішов Прут. Продирався крізь хащу, мочив ноги в гірських потоках. От і сонце сходить, а Прут не встигає зійти на вершину. Сіл він під ялину й гірко заплакав. З цього місця, де він плакав, потекла вниз річка, що століттями обіймає гору. Гору назвали Говерла, а ріку - Прут.




Комментариев нет:

Отправить комментарий