Україна – наш спільний дім

Рубрика: "Школьная жизнь"
Автор: Троцко Валерія, літературний редактор 

            

    Я – українка. Народилась і виросла в Україні. Я знаю звичаї та традиції мого народу. І ніколи не потерплю знущань над рідною країною. Але, на жаль, наш будиночок, наша домівка вже потерпає від них. Мені здається, що всі проблеми України починаються глибоко в минулому. Тож заглянемо туди... 

    Київська Русь – могутня держава, не протрималась і тисячі років. Чому? Правителі ніяк не могли домовитись, хто буде на чолі, які потрібні закони і правила. І цим скористалась Литва ( згодом Річ Посполита), Московське царство і Османська імперія. А потім Україна була у складі то Австро-Угорської, то Російської імперії, то Радянського Союзу. І лише тисяча дев’ятсот дев’яносто першого року омріяна Незалежність... 

    А тепер спитаю: чи живеться нам краще? Чи відчуваємо ми подих Незалежності? Я думаю, що причиною багатьох страждань українців є...байдужість! Дехто не зважає на чужі страждання, живемо добре – й житимемо. Але жити за принципом «Моя хата з краю, нічого не знаю» не можна. Бо Україна – наш спільний дім, домівка, що захищає від негараздів. Щодня з екранів телевізорів лунає страшне слово – війна! Загарбники вбивають мирне населення, знищують житлові будинки, підприємства, перетворюють квітучий край на безголосу пустелю! І що? Багато хто йде захищати честь своєї держави, але більшість дотримується того самого принципу. То як, сидіти й чекати поки знищать Україну, нашу рідну землю, дім, байдуже ставитись до всіх подій на її території? Ні! Я не спонукаю вас іти до війська, але...гляньте – на вулиці холодно, солдати мерзнуть. Передайте їм будь-що, навіть малюнок чи лист, які зігріють не тільки тіло, а й душу. Допоможіть волонтерам, принесіть продукти... Це лише невелика частина списку «Як позбавитись від байдужості». 

    Отже, вірте у себе, перестаньте бути байдужими! Розтопіть крижане серце, врятуйте нашу державу! Слава Україні!