Кожен з нас у дитинстві чимось захоплювався. Хтось колекціонував марки або наклейки, дехто хотів стати знаменитим співаком чи капітаном космічного корабля. Але з віком ці мрії забувалися, приходили інші – більш реальні, «приземлені». Дуже часто можна почути: «він працює не за хистом», «це не її покликання». Що ж це означає?
Розглянемо дві ситуації. Олена з дитинства добре малює. Вона це розуміє, а тому робить усе для досягнення досконалості в улюбленій справі: відвідує спеціалізовані курси, щоденно робить невеликі замальовки, бере участь у відповідних конкурсах. Її однокласник Дмитро має неабиякі здібності до співу. Але він не тільки не розвиває їх, а й намагається приховати. Хлопець вважає, що однолітки глузуватимуть з нього і перестануть спілкуватися. З першого погляду здається, що Дмитро вже ніколи не стане музикантом. Подорослішавши, хлопець зрозуміє, що був неправий і почне серйозніше ставитися до свого таланту.
Буває й так: багато років людина не може зрозуміти, що їй подобається робити. Панікувати тут точно не слід... Адже всі ми обдаровані по-своєму! Можливо, ця людина не намагалася «знайти себе» зовсім або просто лінувалася. Покликання може бути не тільки даром Божим. Хтось був просто народжений для банківської сфери, а дехто неймовірно швидко розв’язує найскладніші математичні приклади.
Більшість сучасних професій задовольнить покликання будь-кого. Пишеш картини – будь художником, цікавишся наукою – стань ученим! Тут також потрібно враховувати, яку ціль ставить перед собою особистість. Закінчивши факультет журналістики, одна людина буде швидко рухатися кар’єрними сходами, а іншу влаштує робота у невеликій газеті або журналі.
Тому для розвитку особистості краще займатися двома-трьома улюбленими справами. Це допоможе людині досягти певних успіхів у якійсь галузі, проявити свої таланти, нарешті знайти своє місце в житті і бути щасливою.
Немає коментарів:
Дописати коментар