середа, 26 лютого 2014 р.

Мова – це дзеркало держави

Автор: Пересыпко Мария, главный редактор 
           
     Говорять, що мова – це свідомість народу. У ній його сила та єдність. А що можна сказати про націю, рідною мовою якої є мова іншої країни? Напевно, що вона не є сформованою, її еволюційний розвиток ще не досяг найвищої стадії. Нічого не нагадує? Не викликає ніяких асоціацій?

         Так, на жаль, українську націю поки не можна назвати абсолютно свідомою. Не дивлячись на те, що наша історія бере свій початок ще за часів Київської Русі, тобто більше тисячі років тому, незалежність Україна має відносно недовго. Це пояснює деяку конфліктність поколінь, адже наші батьки росли в державі, де ідеї вільної та самобутньої української мови не віталися. Тож від них не здивуванням будуть слова або про те, що українську мову насаджують, або ж що вивченню російської мови тепер мало приділяють уваги.
       Також не можна не згадати історично закладений поділ України на Східну, Західну та Південну. Частини були довгий час під владою різних держав і тільки півстоліття тому територіально об’єдналися. Звісно, це значною мірою вплинуло на культуру, політичні погляди та мовні аспекти частинок нині єдиної України. Таким чином з’явилися діалекти, що викривляють мову, вмішуючи в неї домішки чужих культур. А жителі деяких територій майже повністю перейшли на мову сусідньої країни. Зокрема, Запорізька область належить до тих українських регіонів, які через тісний контакт з Росією, можна назвати російськомовними. Цей висновок, певно, ні для кого не став одкровенням: на вулицях, у магазинах, навчальних та службових закладах ми чуємо російську мову. Але, як не дивно, провівши опитування серед учнів старших класів нашої школи,  отримала дуже несподівану, як на мене, картину. На питання: «Яку мову ви вважаєте рідною?» тільки 20 учнів з 103 опитаних відповіли «російську». Більшість обрала або варіант «українську мову», або «обидві». Такі результати говорять лише про одне росте нове покоління, за яким світле майбутнє України, адже мова – це дзеркало держави. Не обійшлося й без творчих учнів, рідними мовами яких, за їхніми свідченнями, є татарська, польська, французька, німецька та навіть хінді. Що ж побажаємо їм успішного відстоювання прав і привілеїв мов національних меншин на території нашої держави.


         Ото ж бо, українці, бережімо рідну мову. Оберігаймо її від гніту й забруднень. Пам’ятаймо, що від нас залежить добробут і щастя України. Держави, з героїчною історією, волелюбними амбіціями та співучою мовою. Ми не маємо права впасти обличчям у багнюку та зруйнувати те, що так довго берегли наші предки. Наше завдання – буди патріотами своєї Батьківщини і доводити це конкретними  справами.    

Немає коментарів:

Дописати коментар