Інтерв’ю з директором Запорізького академічного ліцею №23 Володимиром Миколайовичем Майоровим: річні підсумки та майбутні плани

   Редакція шкільної газети «Велика перерва» продовжує давню традицію – брати інтерв’ю в очільника нашого закладу наприкінці року.

  У 2019 році директором Запорізького академічного ліцею №23 став Володимир Миколайович Майоров. Інтерв’ю з новим керівником – крайній річний матеріал редакції. Завдання стало дебютом наймолодшої представниці шкільного журналістського колективу – п’ятикласниці Васильєвої Ольги. Як з’ясувалося в процесі роботи, інтерв’ю стало дебютом і для директора ліцею!

Тож представляємо вашій увазі передноворічний подвійний дебют респондента та інтерв’юера!

– Наближається Новий рік. З якими результатами, і навчальним в тому числі, зустрічає його наш ліцей?

  – Рік 2019-ий був одним із найскладніших і одним із найцікавіших років у житті нашого вже ліцею. По-перше, ми відсвяткували знаменну дату  –  50 років існування нашого  освітнього закладу.  По-друге, у цьому році наш заклад отримав новий статус – ліцею. Ми стали найпершими у нашому районі. Пишатися статусом ліцею можна, але потрібно підтримувати його внутрішнім наповненням, і це одне з першочергових завдань адміністрації.

     Особисто я пишаюся результатами учнів. Вони в нас молодці! Зробили великий прорив і в результатах навчання, і в плані розбудови освітнього простору нашої школи. Крім того, я пишаюся нашими батьками, які стали найкращими помічниками для вчителів та адміністрації закладу. Чого вартий навіть весняний День благоустрою, коли прибирати шкільну територію вийшли більше дев’ятисот учнів і батьків! Це найкращий показник того, наскільки ми всі зацікавлені в тому, щоб приводити до ладу нашу школу.

  Надзвичайно я пишаюсь нашими вчителями, бо це люди, які працюють не за гроші, а за совість. Підтвердження їхнього професіоналізму – результати наших учнів на олімпіадах.

  Серед досягнень хочеться відзначити здійснення мрії батьків молодших школярів – встановлення дитячого майданчика, яскравого і сучасного. Ми змогли це зробити завдяки участі у конкурсі соціальних ініціатив «Ми – це місто». Школа вперше брала участь у такому грантовому проєкті, і ми одразу виграли дитячий майданчик. До того ж цей проєкт став переможцем народного інтернет-голосування, яке відбулося в рамках конкурсу. Це свідчить про активну підтримку батьків та учнів, які були надзвичайно зацікавлені в реалізації цього проєкту. Результатом стали дві частини ігрового майданчика, встановлені в початковій школі і в старшій школі.

   Пишаємося нашою командою, яка виборола перше місце в конкурсі «Екошкола#зелений». Ми стали переможцями першого сезону цього конкурсу. Це означає, що команда нашої школи вже записана в анналах  цього конкурсу як перший переможець.

   Також приводом для гордості є реалізація давньої ініціативи батьків щодо повноцінного буфету в старшій школі. Нарешті ми цю ідею реалізували, завдяки чому і учні, і вчителі можуть у людських умовах харчуватися.

   Також наше досягнення – це перша в місті інтерактивна «Зелена кімната», в якій учні можуть відпочивати, розважатися, проводити різноманітні заходи.

   Також пишаємося тим, що почали розбудовувати в школі швидкісний інтернет, майже 70% старшої школи покрито мережею.

  Досягненням вважаю лад на пришкільній території: у нас є освітлення на всіх шкільних корпусах, майже 500 метрів нової огорожі навколо молодшої та старшої школи; зробили зону комфортабельного відпочинку для груп подовженого дня у старшій школі; там, де раніше був смітник, тепер у нас яблуневий сад і гойдалка. Ще один значний крок у напрямку безпеки дітей – шкільна система відеонагляду.

І хочеться ще раз наголосити, що найбільше багатство – це наші вчителі, учні та батьки!

– Володимире Миколайовичу, як Ви обрали свою професію?

– У дитинстві я не планував бути вчителем. У зовсім юному віці – до школи – я мріяв бути водієм. Коли закінчував школу, мрія змінилася –  хотів працювати інженером-електриком, тому що дуже подобалася техніка. Тому і перша вища освіта в мене – інженерна. Після навчання у своєму першому виші пішов працювати вчителем інформатики. До речі, я не планував затримуватися на цій посаді, але мені сподобалося працювати з дітьми, давати їм нові знання, бачити їх зацікавленість. Тоді я вирішив здобути другу – фахову педагогічну – освіту. Отже, вибір професії був зроблений під час роботи вчителем інформатики.

– Вам подобається бути керівником?

– Цікаве питання))) На сьогодні так, мені подобається бути керівником, але, з іншого боку, я усвідомлюю, що це великий тягар і велика відповідальність. Тому що керівництво – це не самомета. Бути керівником – значить приносити користь людям на цій посаді. А бути на посаді директора школи – означає приносити користь і вчителям, і учням, і батькам. Як на мене, щоб бути хорошим керівником, потрібно пройти всі ланки роботи – бути вчителем, заступником директора і потім вже директором школи. Тоді ти зрозумієш, хочеш ти працювати на посаді директора чи ні.

– Що найважче в роботі керівника?

– Де ти такі питання береш?))) Складно відповісти. Якщо під керівником розуміти саме директора школи, то найважчою є робота з людьми. Всі люди, з якими педагог, тим більше директор, має справу – різні; і вчителі, і учні, і батьки – всі різні. До кожного потрібен індивідуальний підхід, з кожним треба знайти спільну мову. Таке завдання нелегке, тому що у кожного свій характер, свої інтереси.  Тому найважче в роботі керівника – знайти підхід до кожного з учнів, з учителів та батьків.  Якщо ти хочеш працювати керівником, потрібно навчитись працювати з людьми. Якщо ти опануєш це мистецтво, у тебе все складеться.

– Є речі, якими Ви пишаєтесь?

– Так, безумовно. Без досягнень не буває мотивації до подальшої роботи. Для мене велика радість бачити, що школа змінюється на краще; коли задоволені діти, задоволені батьки.  Дуже приємно спостерігати за дітьми, які з цікавістю беруть участь у конкурсах, олімпіадах, бачити їхню радість, коли вони здобувають призи, нагороди. Також приємно, коли школярі беруть участь в керуванні шкільним процесом, висувають пропозиції і мають зустрічні відповіді на свої ініціативи з боку адміністрації. Тому я пишаюсь колективом, який склався у школі: фаховими учителями, ініціативними учнями та небайдужими батьками.

– Як на Вашу думку, потрібно йти до своєї мрії, незважаючи на труднощі, чи змінювати мрію, якщо вона нездійсненна?

– На таке питання я можу відповісти однозначно – треба йти до своєї мрії, тому що це один із сенсів життя. Але перед тим, як обирати мрію, потрібно проаналізувати, чи можливо її досягти. І щодо цього я можу дати таку пораду – якщо в тебе є глобальна мета, потрібно шлях до неї розбити на відтинки, і йти до мети покроково. Якщо ти бачиш, що такий покроковий шлях реальний, то потрібно йти до мрії і не зупинятися. Якщо ти через невпевненість забуксуєш на цій путі, то зрадиш самого себе.

– Яку найкращу пораду Ви можете дати учням нашого ліцею?

– Порадою може бути відповідь на попереднє питання – йти до своєї мрії, не зупинятися і не зраджувати свою мрію. Завжди рухатись уперед і досягати успіху – це і є основна порада.

– Яким Ви бачите ідеального учня?

– Запитання непросте, якщо брати до уваги, що ідеальних учнів – як і ідеальних людей – не буває. Ідеальний учень – той, хто не лише засвоює матеріал під час уроків, але й самоосвічується. Тобто він сам шукає додаткові знання. З другого боку, це повинна бути Людина; з високими моральними якостями, справжній патріот своєї країни. Крім того, людина, яка не була б байдужа до проблем інших.

– Яким, на Вашу думку, є ідеальний вчитель?

– Як на мене, учитель повинен не просто давати матеріал на своєму уроці, а перш за все любити дітей. Учні такі речі дуже тонко відчувають. Якщо вчитель зацікавлений у роботі з дітьми, то і результат стане наявним швидко. Тому ідеальний учитель – це людина, яка любить дітей, любить свій предмет і працює, щоб діти його знали якнайкраще; і крім того, намагається прищепити найкращі людські якості учням. 

– Давайте змалюємо третій ідеальний портрет – цього разу ідеального батька)))

– Ідеальні батьки, на мою думку, ті, хто має тісний зв’язок з дітьми, коли між батьками і дітьми існує довіра. Як на мене, батьки мають цікавитися, які існують турботи або проблеми у дітей, допомагати їм порадами або вчинками. Дотично до шкільного життя, то ідеальні – це батьки, які турбуються щодо шкільного життя дітей, контактують з учителями. Взагалі, найкращий батько або найкраща мати – це людина, яка є другом для своєї дитини, яка не зрадить дитину, завжди допоможе. Крім того, для справжніх батьків дитина завжди лишатиметься дитиною, хоч їй десять років, хоч п’ятдесят.

– Ваші побажання учителям, учням і батькам у новому році?

– Перш за все, хочеться побажати миру. Побажати, щоб усі були здорові, щоб усі були живі. Щоб не було турбот, хоча це і нездійсненно)))

Крім того, хочеться побажати добре навчатися, щоб батьки були задоволені навчанням дітей, щоб учителі з радістю йшли на роботу, щоб у родинах учителів все було добре.

Хочеться побажати, щоб ліцей розвивався, щоб наші плани – а вони грандіозні – здійснилися. Реалізувати ці плани ми можемо завдяки спільним зусиллям учителів, учнів та батьків. Це три складові нашої шкільної родини, і я бажаю, щоб ми працювали на розбудову нашого ліцею.

Користуючись нагодою, хочу привітати всіх з прийдешніми святами. Також хочеться подякувати року минулому, який приніс нам багато цікавих подій та хороших результатів і побажати, щоб рік прийдешній став найкращим для всіх нас!