неділя, 11 січня 2015 р.

Найввічливіший день!

Рубрика:"ЧИТАЄМО РАЗОМ"                                        
  Автор:  Хвостова Яна, учениця 7-А класу
               Антохова Дар’я, учениця 7-А класу

     Найввічливіший день у році – 11 січня. В усьому світі сьогодні з легкої руки ООН і ЮНЕСКО відзначають найввічливіше свято у році – Всесвітній день “Дякую”.
     Ми чудово розуміємо значення гарних манер, їх необхідність у повсякденному житті, але найчастіше висловлюємо подяку ніби мимохідь, не замислюючись про її значення. А між тим слова подяки мають дивовижні властивості, але вимовляти їх не можна, коли людина знаходиться у роздратованому стані. Психологи вважають, що слова вдячності – це знаки уваги, вони є усними „погладжуваннями” і здатні зігріти своїм теплом.

     Ми кожного дня говоримо один одному „дякую”, тому важливо пам’ятати, що справжня вдячність – це лише та, що йде від чистого серця.
     Психологи кажуть, жодного сакрального змісту слово “дякую” не має. Це, скоріше, можливість показати своє гарне виховання і ставлення до того, що роблять інші. Наприклад, водії на знак подяки блимають одне одному фарами, а люди в спілкуванні кажуть “спасибі”.
    І “Спасибі”, і “Дякую” з’явилися в українській мові у шістнадцятому сторіччі. Перше – це скорочення від фрази “спаси Боже”. А “дякую” – прийшло з Німеччини. В оригіналі “данке” має два значення – дякую і думаю.
     Особливих традицій це свято поки не має. Єдина порада – “спасибі” сьогодні треба говорити якомога частіше.

За матеріалами Інтернет-видань Антохова Дар’я, учениця 7-А класу




Сьогодні відзначають День «дякую»

     Найбільш ввічливим днем у році є 11 січня, адже саме в цей день у всьому світі за ініціативою ООН та ЮНЕСКО відзначається Міжнародний день «дякую» (International Thank You Day).
     Цього дня бажано подякувати усім близьким та рідним, тим, хто є поруч із вами та тим, хто вам небайдужий. Психологи кажуть, що слово «дякую» — дійсно чарівне і здатне творити дива.
     Слова вдячності здатні змінити наше життя на краще, бо вони налаштовують на позитив та покращують взаємовідносини. Проте, ці слова не радять вимовляти, коли людина знаходиться у роздратованому стані.
     Психологи вважають, що слова вдячності – це знаки уваги, які здатні зігріти своїм теплом. Головне, аби «дякую» йшло від чистого серця!
На замітку:
   За народною мораллю, невдячність — то невихованість, черствість. Ці риси завжди осуджують. Існує навіть сталий зворот “чорна невдячність”, який означає “зло замість вдячності за зроблене добро”.
    Вважається, що дякування — одна з тих дій у житті людини, котру можна виконати лише за допомогою мови, спеціально витворених для цього висловів. Найуживанішими формами подяки є ДЯКУЮ та СПАСИБІ, які незрідка мають при собі слова, що посилюють вираження вдячності: щиро, сердечно, красно і т. ін.
    Щодо походження цих слів, то більшість мовознавців сходяться в думці, що слово «спасибі» походить від слів Спаси Біг. А от українське «дякую» має більш складне походження.
    Філологи твердять, що це ніщо інше, як запозичення з польської мови — де вимовляється, як «дзенькую». А от поляки своє подячне слово перейняли від німців. Отже німецьке «данке», запевняють словесники, — німецького походження. Це слово у різних варіантах є спільним для багатьох східнослов'янських мов.
    Народним етикетом передбачено відповіді на подяку. Їхній вибір залежить від того, за що дякуємо: коли за їстівне, тоді — на здоров’я, або їжте на здоров’я, коли за якусь річ із одягу — носи (зноси), носіть (зносіть) здоровий (-а, -і). Вельми поширені відповіді на подяку - прошу та будь ласка.
    За умов піднесеної тотальності спілкування, в офіційних ситуаціях слова подяки можуть уживатися із дієсловом дозвольте: дозвольте подякувати вам за... Таке стилістичне забарвлення мають й інші конструкції. Приміром: “Прийміть мою найсердечнішу подяку за Ваше щире співчуття” (Михайло Коцюбинський), “Щира дяка Вам від нас обох за надіслані книжки” (Леся Українка). У згаданих висловах яскраво виявляється функція ввічливості, й тому використання їх належить до обов’язкових етикетних настанов, пише журнал-дайджест “Урок Української”.
     І ще. Українське спасибі ВЕЛИКИМ не буває — це калька з російського "большое спасибо". Уже неодноразово наголошували на цьому українські видання, але знову й знову лунає: “Велике, дуже велике спасибі вам...”

За матеріалами світоглядного порталу «Рідна країна» Хвостова Яна, учениця 7-а класу

Немає коментарів:

Дописати коментар