понеділок, 25 травня 2015 р.

Подорож до серця України

Микалаївська церква, Диканька
 Рубрика: "Карта подорожей"
Автор:Денисенко А.Л., учитель історії

   Прийшли першотравневі свята і з’явилося чимало вільного часу. За традицією ми з друзями вирішили відвідати непізнані куточки України. Цього разу вибрали Полтаву - мальовниче та самобутнє місто, що розкинулося на берегах річки Ворскла.
   Можна сказати, що той, хто не був у Полтаві, не знає України. Чарівний, таємничий та гостинний край, де переплітається реальне та загадкове. Це всесвітньо відома земля, оспівана в оповіданнях М. Гоголя та поемах І. Котляревського. Мало хто не тільки в Україні, але й за її межами, не чув про Полтавську битву, про знамениті полтавські галушки, про «Вечори на хуторі біля Диканьки», опішнянські гончарні вироби.


   Однією з центральних пам'яток Полтави сміливо можна назвати Музей історії Полтавської битви. Це справжня візитна картка міста і дуже привабливе місце для туристів. Так склалося історично, що Полтавська битва стала однією з головних історичних подій на території України і саме вона прославила місто на весь світ.

   Музей історії Полтавської битви відкритий у 1909 р. з ініціативи відомого краєзнавця І.Павловського з нагоди 200-річного ювілею баталії. У роки громадянської війни після кількох пограбувань музей тимчасово припиняє свою діяльність. Відновлює її в 1950 р. в будівлі колишнього військового госпіталю ветеранів останньої російсько-турецької війни 70-х років XIX ст.

   У 1981 р. музей і комплекс пам'ятників, пов'язаних з Полтавською битвою, оголошені Державним історико-культурним заповідником «Поле Полтавської битви» загальною площею 771,5 га. Експозиція музею вражає багатством експонатів, серед яких холодна і вогнепальна зброя, портрети, гравюри, полкові прапори і зразки військової форми, що надійшли з Артилерійського музею Санкт-Петербурга, музеїв Москви, від Стокгольмського Королівського архіву і Генштабу. Цей музей єдиний в Україні, що входить до до Міжнародної організації воєнно-історичних музеїв под егідою ЮНЕСКО.

  На території компактного музейного містечка знаходяться братська могила загиблих російських солдатів (1345 чоловік), пам'ятник Петру I, Сампсоніївська церква. ЇЇ було засновано у 1856 р. Розписи стін у церкві – вражаючі! А вона сама нагадує Володимирський собор у Києві. Поруч із церквою розташований дзвін в пам’ять загиблим воїнам, встановлений у 2001 р. За словами екскурсовода, першою пам’яткою, що з’явилася на полі після легендарної баталії, була братська могила загиблих воїнів .

  Перлиною Полтави є садиба, де народився відомий письменник Іван Котляревський – творець «Енеїди», «Наталки-Полтавки», зачинатель української літературної мови. Усі шляхи в Полтаві сходяться на відомій Івановій горі, де й розташувався музей, відомий на усю Україну.

   Музей-садиба був відкритий у 1969 р. Усередині будинку відтворено обстановку тих часів, коли жив І. Котляревський. Старовинні меблі, цікаві речі , документи, наприклад, є опис кріпаків письменника. Усі документи написані пером каліграфічним почерком, що надає їм особливої магії. Будівля містить п’ять невеличких кімнат: робочий кабінет письменника, вітальню, опочивальню, світлицю та кухню. У кабінеті особливу увагу туристів привертає інтер’єр: старовинний диван, стіл та шафа з великою кількістю книжок латинською, російською, французькою мовами – все це старовинна література, особливо рідкісна для музею. До меморіального комплексу увійшли хата, комора, криниця, а навколо - український тин.

   «Духовна столиця України» – так коротко охарактеризував Полтаву відомий український письменник О. Гончар. Дійсно, подорожуючи містом, бачиш велику кількість церков, храмів, соборів. Хочеться зупинитися на перлині православної культури Полтави – Хрестовоздвиженському жіночому монастирі. Його було засновано у 1650 р. з ініціативи полтавського полковника Мартина Пушкаря ігуменом Лубенського Мгарського монастиря Калістратом. 

   Монастир складається з кількох споруд, які були зведені в різні роки. Під час війни зі шведами на території Хрестовоздвиженського монастиря знаходилась ставка короля Карла XII. У першій половині XX ст. монастир був розграбований і закритий. Його приміщення використовували чекісти як в’язницю для малолітніх злочинців. З часом - перетворили в школу-інтернат. 

  У листопаді 1958 р. Полтавський облвиконком прийняв рішення про ліквідацію Хрестовоздвиженського монастиря і передачу його приміщень Полтавському державному педагогічному інституту. 8 липня 1960 р. основне майно було вивезено до Лебединського Миколаївського монастиря (Черкаська область), а 48 черниць розміщено у будинках престарілих або передано родичам. Згідно з рішенням місцевої влади з усіх монастирських церков та приміщень були зняті хрести. У 80-ті роки остаточно знищено монастирський цвинтар, де було поховано багато видатних полтавців. Після проголошення незалежності України в 1991 році Хрестовоздвиженський монастир відновив свою діяльність.

   Ще однією пам’яткою Полтави є Диканька, всім відома завдяки М. Гоголю. Саме тут розташована Кочубеєва садиба - один з найбільших садибо-палацових комплексів у стилі класицизму на Полтавщині, закладена у XVIII ст. і належала родині Кочубеїв – представникам української козацької старшини, власникам великих земельних наділів на Україні, зокрема на Полтавщині. На жаль, будівлі садиби були зруйновані і розграбовані під час громадянської війни. До наших днів збереглася лише Миколаївська церква, до чудотворної ікони якої ходила поклонитися мати М. Гоголя Марія Іванівна. Під цією церквою облаштований сімейний склеп Кочубеїв. Та Тріумфальна арка, побудована на честь приїзду до Диканьки царя Олександра I у 1820 р.

   Несподіваним відкриттям для нас стала Опішня . Старовинне козацьке селище розляглося на мальовничих пагорбах понад річкою Ворскла. «Найвище» поселення Полтавщини – 208 м над рівнем моря.

   Опішне – один із наймогутніших та найславніших центрів культурної самобутності українців, усесвітньо відома столиця українського гончарства. Опішненська кераміка стала своєрідним етнічним символом української культури, світовим мистецьким брендом.

   Це місце відоме у світі саме завдяки Національному музею-заповіднику українського гончарства. Воно абсолютно унікальне не тільки для України, але й для всієї Європи. Такого музею з багатющим виставковим матеріалом немає ні у кого з країн-сусідів!

   На початку ХХ ст. в селищі проживали біля сотні майстрів, і воно було чи не найбагатшим в околиці. Кожен майстер мав свої професійні секрети, тому нині українські музеї пишаються виробами опішненського походження.

   Музей був створений у 1989 р. До його складу входять виставкові зали Центру розвитку духовної культури та меморіальна садиба-музей гончарської родини Пошивайло. У музеї нас ознайомили з монументальною керамічною скульптурою видатних майстрів, колекцією декоративного посуду та керамічних панно, з експонатами виставки унікальних фотографій на тему гончарства кінця ХІХ - початку ХХ ст. А парк глиняних скульптур взагалі не має аналогів!!! Це треба побачити, розповідями не передати! Саме тут на майстер-класі ми й познайомилися з цим чарівним матеріалом – глиною. Перевтілилися у справжніх гончарів і створили кожен свій неповторний виріб!

   Полтава – місто невелике, усього 290 тис. населення. Проте воно насичене різними історико-архітектурними, культурними та духовними пам’ятками, щирою українською мовою, охайними незасміченими вулицями, по-справжньому чистим повітрям. Звичайно, за три дні нам не вдалося ознайомитися з усіма принадами цього дивовижного міста. Проте відчути атмосферу справжнього українського колориту нам вдалося! Чого і Вам бажаю!

Фоторепортаж - "Пам'ятками полтави"

Братська могила

Коти, що співають, Опішне


Опішне

Парк глиняних скульптур, Опішне.

Парк глиняних скульптур, Опішне

Парк глиняних скульптур. Опішне.

Садиба І. Котляревського

Сампсонівська церква

Триумфальна арка, Диканька

Хрестовоздвиженський жіночий монастир


Немає коментарів:

Дописати коментар