Номер до друку

Пропонуємо вашої увазі номер до друку:

"Большая перемена" № 23(74) 

Рубрика - "З народних джерел". Різдво Христове

    Різдво Христове належить до великих християнських, за біблійними свідченнями цього дня народився Син Божий — Ісус Христос, якому люди поклоняються вже два тисячоліття. 

  Історична наука вважає, що Різдво запозичене християнами з язичеських культів. У стародавніх релігіях відзначалося народження богів – давньоєгипетського Осіріса, давньогрецького Діоніса, давньоіранського Мітри та ін. Дати цих свят припадали на кінець грудня – початок січня, дні зимового сонцестояння, “повороту до весни”. 

    У X столітті християнство було запроваджено на Русі, й відтоді свято Різдва Христового стало невід’ємною частиною нашої культури. Разом із вірою Христовою в Україні та за її межами набули поширення такі народні традиції, як колядування та щедрування.

   Коляда – це гімн Христу, оспівування його народження. У щедрівках славлять природу, закликають весну. 

  Щоправда, до обіду намагалися не відвідувати сусідів. Особливо це стосувалося жінок. Якщо жінка чи дівчина першою заходила в хату, то неодмінно «приносила лихо», а тому, запримітивши «небажаних гостей», замикали двері; коли ж оселю до обіду відвідував хлопець або чоловік, то його намагалися почастувати.

Відтак пополудні літні люди збиралися в гурти, а молодь починала колядувати. Заходячи на подвір'я, колядники просили дозволу і, коли господар зголошувався, починали забавну виставу із віншувальних пісень-колядок та жартівливих сценок. У деяких місцевостях України, крім хлопчачих, були й дівочі ватаги.

Войко Лілія,

учениця 11 – А класу

Новорічний КВК

 

   Кожен відзначає Новий рік по своєму – хтось запускає у небо яскраві салюти, хтось влаштовує пишні бенкети, хтось організовує грандіозні вечірки, а ми, у ЗНВК №23, вирішили провести Новорічний КВК, і, як виявилось, не даремно! У заході брали участь дві команди – «Шкільні в’язні» та «Чемпіони».

    Обидва колективи виступили дуже добре, але, як і в будь-якому змаганні, є переможці. Цього разу першість отримали «Чемпіони». Колектив зумів довести нашим суворим, але справедливим суддям, що справді кращий. Учасники були озброєні надзвичайно дотепними жартами й нездоланим бажанням до перемоги, що врешті-решт і сталося.

    У залі панувала атмосфера свята і радості. Сподіваємося, що КВК-2012 був далеко не останнім, і наша школа проводитиме ще багато подібних заходів, адже вони допомагають забути про буденні турботи і просто розважатись! 

Дуднік Наталія, 

учениця 10-А класу

Стаття на шкільному сайті: переглянути

C Новым годом!

Дорогі друзі, діти, колеги, батьки!

Прийміть мої найщиріші вітання з Новим роком та Різдвом Христовим. Нехай ці свята – вісники оновлення, мрій і сподівань – принесуть Вам і Вашим родинам добро, мир і любов. 

Щиро бажаю Вам щастя, успіхів у здійсненні задумів та міцного здоров’я на довгі роки. Радості, затишку та добробуту, а рік, що вже на порозі, хай стане для нашої рідної України роком миру, злагоди та процвітання. 

Нехай Новий рік з добром до Вас прийде, 

Здоров'я, сміх і радість принесе, 

Різдво з Колядою хай завітає, 

Щастям безмежним Вас благословляє! 

Щасливого Нового року та радісних свят!

Директор школи, Озеров О. Д.

Новый год!

    

    Приближается самый долгожданный и любимый всеми праздник Новый год! Для детей - это всегда море сюрпризов и подарков, пора веселья и ожидания чуда. Но с течением времени ребята становятся старше, миражи исчезают, а новогоднее таинство превращается в сказку для маленьких. Но почему же тогда, независимо от возраста, люди ждут это торжество, как никакое другое? Может быть, утверждение, что все взрослые – это большие дети, правильно? Чем старше становишься, тем дальше отдаляешься от беззаботного детства: времени на развлечения и забавы все меньше, обязанностей все больше, проблемы все серьезнее, мечты все глобальнее. В таких условиях взрослые начинают искать отраду, надеяться и ждать … чуда, прям как много лет назад, только единственное, письмо Деду Морозу становится длиннее. Оставляя проблемы и заботы в прошедшем, все с нетерпением ждут перемен в будущем году.

    В преддверии такого замечательного праздника редакция нашей газеты решила выяснить, верит ли в чудо подрастающее поколение и их наставники. Об этом мы спросили у старшеклассников, так как их мнение особо важно, ведь они находятся на пороге взрослой жизни, но все еще считаются детьми.

    Из пятидесяти человек тридцать три на наш вопрос ответили утвердительно, а семнадцать были скептически настроены. Вопрос веры всегда был сугубо индивидуальным, так что сказать точно, что побудило подростков именно так отвечать на вопросы, невозможно, тем более этот возраст считается самым противоречивым в жизни человека. 

    До Нового года осталось всего ничего. Верите Вы в чудо или нет, оно неизбежно. Так что наслаждайтесь праздником, и пусть в грядущем году ваша жизнь изменится к лучшему!

С Новым годом!

Пересыпко Мария, 

ученица 10 - А класса

Кабінет літературного краєзнавства

    19 грудня, у День Святого Миколая, після реконструкції привітно відчинив двері кабінет літературного краєзнавства. Гостей приємно вразила нова дизайнерська розробка шкільного художника Андрющенка О.В. Стенди оформлено по-сучасному яскраво, багатою є кольорова гама. Експозиції кабінету розкажуть багато цікавого про рідний край, який представлений з славних часів козацтва, заснування Олександрівська та овіяний славою сьогодення.

    Експозиція "Літературне Запоріжжя" розповість чимало цікавого про літературні організації Запорізького краю, періодичні видання ,відомих письменників, їхні твори про рідний край. “Літературна вітальня” запросить початківців, що тільки роблять свої перші кроки у літературі. Стіни кабінету прикрашають самобутні картини вчителя-ветерана Михайлової В.Г. А фотографії випускниці школи Кліпіліної Дар’ї, вчителя української мови і літератури Панфілової М.О., фотографа шкільної газети “Большая перемена” учня 10-А класу Сарсенова Даніяра знайдете в експозиції “Рідні простори”.

    На свято з нагоди відкриття кабінету до нас завітала відома запорізька письменниця голова Обласного літературного об’єднання “Пошук ” Лорина Тесленко. 

Її з захопленням радо вітали учні 5- А,Б,В та філологічна група 8-А класу. Лорина Діадорівна стала головною героїнею уроку літератури рідного краю "Твори сучасних запорізьких письменників для дітей". Поетеса читала вірші свої та інших письменників, відповідала на запитання"всезнайків", оцінювала виступи дітей, дарувала автографи, поповнила бібліотечку кабінету новими творами "пошуківців".Зустріч пройшла цікаво і змістовно. 

   Ми, учні 5- А класу- господарі цього затишного кабінету, щиро вдячні директору нашого комплексу Озерову О. Д. за оновлений кабінет і сподіваємося, що він стане місцем ще багатьох цікавих зустрічей. 

    Тож гостинно запрошуємо всіх юних і дорослих поціновувачів рідного слова і тих, хто любить рідний край до співпраці.                   

Хвостова Яна, 

учениця 5-А класу

Інтелектуальна гра "Що? Де? Коли?"

     Втретє поспіль Фінал Комунарського району інтелектуальної гри "Що? Де? Коли?" проходив в нашій школі. За призові місця боролися 24 команди. (по 12 команд старшої і молодшої ліги).

Нашу школу представляли 5 команд "Rainbow”, "Лови нашу волну” – старша ліга, та 3 команди молодшої ліги "Імперія”, "Знатоки 23”, "Истребители мозга”. Гра проходила досить цікаво та напружено. 2 тури по 12 питань промайнули досить швидко.

    В підсумку чемпіонами в старшій віковій категорії стала команда нашої школи "Лови нашу волну”, а команда "Rainbow” посіла почесне 3 місце. Другими були представники гімназії №6. 

    В молодшій лізі дебютант турніру, команда нашої школи "Імперія” виборола - 2 місце! Інші наші представники: "Истребители мозга” та "Знатоки 23” посіли 6 та 8 місця відповідно!

 Вітаємо переможців!

Стаття на шкільному сайті -  ЩО? ДЕ? КОЛИ?

Рубрика: "У світі великих людей"

Видатні українці, які народилися взимку: 

Леся Українка (Лариса Петрівна Косач-Квітка) - найславніша українська поетеса, послідовний та енергійний борець за свободу українського народу, за його консолідацію в політичну націю. Вся сукупність її творів – це образ ідеальної землі, земного раю, що зветься «Україною». З’явився цей образ – і цілі маси людей збагнули, що вони не просто обивателі, а українці, що це звання їх зобов’язує, що є за що боротись і віддавати життя. 

Леонід Макарович Кравчук увiйшов в iсторiю українського народу як один iз засновникiв сучасної незалежної Української держави, її перший всенародно обраний Президент. За безпосередньої участi Леонiда Кравчука були створенi основи законодавчої бази нової держави.
Бубка Сергій Назарович - український легкоатлет (стрибки з жердиною). Чемпіон Європи і світу, багаторазовий світовий рекордсмен, олімпійський чемпіон. Заслужений майстер спорту, кандидат педагогічних наук, Герой України. На рахунку Сергія Бубки 35 світових рекордів. Його рекорди 6м 15см у закритих приміщеннях і 6м 14см у відкритому секторі до сьогоднішнього дня ніхто не перестрибнув. 

Биков Леонід Федорович український актор театру і кіно, кінорежисер, сценарист. Народний артист УРСР. На Міжнародному кінофестивалі 1995 року з берегів Москви-ріки на повітряних кулях злетіли до неба портрети ста найвідоміших кінематографістів XX століття, серед яких був портрет і Леоніда Бикова. Як актор Леонід Биков запам'ятався глядачам у фільмах “В бой идут одни стрики”, "Укротительница тигров", "Чужая родня", "Майские звезды", "Осторожно, бабушка!", "Ссора в Лукашах", "Когда разводят мосты". 

Павло Григорович Тичина - видатний український поет XX ст., новатор поетичної форми, перекладач, публіцист, директор Інституту Літератури АН УРСР (1936-39, 1941-43), Голова Верховної Ради УРСР двох скликань, Міністр освіти УРСР (1943-48). 

Лобановський Валерій Васильович - майстер спорту СРСР, заслужений тренер СРСР. Нагороджений орденом "Знак Пошани" (1981), орденом Трудового Червоного Прапора (08.01.1987); орденом "За заслуги" II (31.12.1998, за визначні заслуги у розвитку вітчизняного футболу, вагомий особистий внесок в утвердження авторитету України в світі) та III (27.01.1998, за видатні досягнення у спорті, вагомі здобутки у професійній діяльності) ступеня; Рубіновим орденом УЕФА "За заслуги" (2002).

Рубрика - "Календар свят"

Міс осінь 2012

   Дев’ятого листопада відбувся шкільний конкурс краси “Міс осінь 2012”. У конкурсі брали участь учениці 9-11 –х класів, а я, Єлизавета Дуриніна, представляла 10-а клас. Підготуватися було дуже складно, адже кожна дівчина мала серйозно попрацювати над своїм номером, зробити його цікавим та ексклюзивним. Роботи було дуже багато, але, не дивлячись на це, усі дівчата показали дійсно феєричні й неймовірні виступи.

   Над нами працювали найкращі тренери танців, нам допомогала команда друзів та родичів. Але це ніщо, порівняно з тим, як сильно ми нервували напередодні. Журі оцінювали нащі здібності об’єктивно, але переможницю вибрати було важко, бо кожна конкурсантка була достойна перемоги. Я вважаю, що цей захід залишиться в пам’яті глядачів надовго. А школа буде пишатися такими талановитими ученицями. 

Дуриніна Єлизавета 
Учениця 10- А класу

Стаття на шкільному сайті  - Міс осінь 2012

Покрова

    Покрова — християнське свято, надзвичайно шановане у православному світі й зокрема в Україні, Започатковане воно у Візантії, де було збудовано храм Пресвятої Богородиці на честь перемоги Константинополя над завойовниками (X століття). Це свято пов’язане з ім’ям святого Андрія. Коли місту загрожувала сарацинська навала, святий Андрій під час молитви побачив у небі Пресвяту Діву Марію, яка розкрила над християнами свій омофор (покров). Таке заступництво Богородиці додало сил візантійцям, і вони дали достойну відсіч чужинцям. 

    В Україні свято Покрови набуло широкої популярності. Божа Матір Покрова вважалася покровителькою запорозьких козаків. Головним храмом на Січі був Покровський, і престольне (храмове) свято відзначали відповідно 14 жовтня. Козаки, ідучи у похід, брали з собою образок Покрови як священний оберіг. Пресвяту Богородицю Покрову в Україні також вшановували жінки, вважаючи її своєю заступницею. 

    Дбайливі господарі уважно спостерігали цього дня за погодою. Якщо вітер дмухав з півдня, чекали теплої зими; а «коли на Покров вітер з востока, то зима буде жорстока». Сильний вітер на Покрову віщував вітряну весну. Якщо до Покрови ще не відлітали у вирій журавлі, сподівалися на затяжну нехолодну осінь.

    До Покрови годилося закінчити всі роботи, пов’язані із землею. Культури, що давали плоди «поверх землі», наприклад, капусту чи кукурудзу, ще можна було збирати. А от буряк чи картоплю належало викопати раніше. Треба було завершити й сівбу озимини, щоб не турбувати землю, не орати, не волочити тощо. Ледачих господарів, які не встигли до цього свята впоратись із роботами, лякали тим, що, длубаючись у землі, вони начебто можуть розбудити зміїв, які на той час уже заповзли у нори зимувати. Тоді розбуджені гади кусатимуть людей навіть у холодну пору року. 

    Жінки переказували, що з Покрови на два тижні починається бабине літо. Ці дні — ніби прощання природи з літом, повернення на кілька днів теплої погоди перед тим, як холодна осінь остаточно набирала сили. Бабине літо не супроводжувалося жодними специфічними обрядами. 

Войко Лілія, 

учениця 11 – А класу

Номер до друку

Пропонуємо вашої увазі номер до друку:

"Большая перемена" № 22(73)    

Така важлива професія – вчитель!

  День Учителя або День працівника освіти традиційно святкується у першу неділю жовтня. І саме у цей осінній день ми вітаємо наших учителів та вихователів, даруємо їм квіти, влаштовуємо концерти, присвячуємо вірші… Не кожен розуміє, що значить бути учителем. Але кожен знає, наскільки ця людина важлива для нас і скільки всього вона може нам дати в житті. Адже учитель це не тільки викладач. Учитель – це людина з багатим життєвим досвідом, зі своїм світобаченням, з глибокими думками та почуттями. Ми це не завжди розуміємо, адже вчителі ні тільки дають нам основи наук, а вчать жити..

   Я спробувала дізнатися більше про свою вчительку української мови та літератури Мельник Ірину Анатоліївну, довідатись, чому вона присвятила своє життя нам, новому поколінню. 

- Чому Ви вирішили стати вчителем? Що було орієнтованим у виборі професії? 

- Учителем стати я мріяла з дитинства. Спочатку брала ляльок і навчала їх грамоти, потім сусідських дітлахів. У мене дома була стара шафа, з великими дерев’яними дверима, на них я писала. Це була моя дошка і перші спроби вчителювання. А ще в моєму житті була вчителька української мови і літератур Картій Валентина Андріївна, яка й надихнула мене на вибір саме цієї професії. Після закінчення школи я вступила до вузу, закінчила його і стала працювати. Так здійснилася моя дитяча мрія. 

- Вас не розчарувала професія? 

- Ні, не розчарувала. І особливо я відчуваю, що правильний шлях обрала, коли зустрічаю своїх колишніх випускників. Інколи ідеш вулицею міста, не звертаючи уваги на перехожих, і раптом хтось до тебе привітався: «Ірино Анатоліївно, доброго дня!». Ти вже не пам’ятаєш прізвища цього учня, бо вчила його дуже давно. А потім все ж таки згадуєш знайому посмішку і приємно, що тебе пам’ятають. Серед учнів також є вчителі . Звичайно, це така професія, яка не може розчарувати, тому що завжди відчуваєш себе потрібним молоді. Особливо, коли щось розповідаєш і очі дітей реагують на те, що ти говориш, що доносиш до їхніх сердець. Я можу сказати, що знайшла своє призначення у житті! 

- Як щодо професійного свята? Чи святкуєте Ви його у сім’ї? 

- Так, звичайно. У родині ми відзначаємо і Свято першого дзвінка, і День учителя, і Свято останнього дзвоника. Родина завжди мене підтримує, розуміють, що у мене нелегка професія, тому і свята, і неприємності розділяють зі мною. Звичайно, рідні завжди мене вітають і бажають успіхів у роботі. 

- Дякую! 

Я хочу від імені всіх учнів сказати Вам, наші вчителі, велике щире спасибі! Спасибі за Вашу любов, за Вашу підтримку, за Ваші серця і Ваші знання! Ви зробили для нас набагато більше, ніж ви можете собі уявити. Вітаю Вас з професійним святом!

Собко Кристина, 

учениця 11-А класу

День учителя

   Щорічно в першу неділю жовтня в понад ста країнах світу відзначається День учителя. Адже учитель виконує надважливу місію в суспільстві. Його покликання вимагає наполегливості, духовної рівноваги, постійного творчого горіння. Його думки, почуття , щедро віддані дітям, працюють на майбутнє. Образ улюбленого вчителя, доброго і водночас вимогливого, вихованці пам'ятають усе У народі кажуть: "Письменник живе у своїх книжках, художник – у картинах, скульптор – у створених ним скульптурах, а вчитель – у думках і у справах учнів."

  Тому кожна людина з почуттям вдячності згадує свою рідну школу, своїх духовних батьків – учителів. 

  Тож у цей святковий день хочу привітати усіх учителів школи зі святом, побажати міцного здоров’я, творчої наснаги та великого людського щастя!

Гой Анна, 

учениця 6 – А класу

Першій учительці присвячується…

   Ось ми уже і п'ятикласники. Велика школа, нові вчителі, багато нових цікавих вражень.. Але так і тягне нас до неї — нашої рідної, найулюбленішої Світлани Іванівни. 

   Здається, тільки вчора прийшли ми першоклашками до школи, де нас зустріла перша вчителька — Світлана Іванівна Адаменко. Немов Чарівниця з Країни Знань, взяла вона нас, маленьких дітей, за руки і повела у невідомий, але дуже захоплюючий і цікавий світ читання, письма, математики. 

   З першої хвилини Світлана Іванівна оточила нас своєю турботою і любов'ю, і потягнулись ми до неї, як до рідної неньки. Ми всі для неї були — найкращі, найрозумніші. Світлана Іванівна щиро раділа нашим успіхам і дуже засмучувалась нашими невдачами. 

Вона навчила нас мислити, бути впевненими, самостійними. Але головне, на що завжди спрямовувала нас Світлана Іванівна, щоб ми виросли чуйними, відвертими, щирими, добрими, гідними людьми. 

   А скільки цікавих зустрічей, свят, конкурсів, подорожей подарувала нам улюблена вчителька.

Це були незабутні години радощів, захоплення, пізнання невідомого й нового. І на все це у Світлани Іванівни завжди вистачало часу і терпіння. 

Вона була і залишається для нас надзвичайною, дивовижною, уважною і такою рідною. Спасибі Вам велике за Вашу любов і турботу, за все, що Ви дали нам за чотири роки 

   Низький Вам уклін, дорога Світлано Іванівно!

Учні  5-Б класу